вторник, 13 октября 2015 г.

Човни

Хвилі наростають.
Падають стовпи.
Спи, моя Елладо,
Просто тихо спи.

Тобі не звикати –
Знов чужі прийшли,
Ще й свої із хати
Взяли що могли.

Гнати чи прийняти?
Ви або вони?
Як садила мати
Діток у човни?

Ви ж самі убогі,
Давлять пояси.
Топчете дороги
У чужі ліси.

«Тягнете до низу»
Проклинають вас.
Хочете повстати?
Видно, ще не час.

Знов зберуться троє
(Четверо, чи п’ять?)
Будуть ворожити,
Як вам виживать.

А тим часом в морі
Грає Посейдон.
Потай вам готує
Ще страшніший сон.

Сині-сині хвилі
Звістку злу несуть.
І живих, і мертвих
На пісок кладуть.

Може це нужденні.
Може, сарана.
Їх з своїх домівок
Вигнала війна.

Не гнівіться сильно
«Чому знов до нас?»
Це злодійка доля
Посміялась з вас.

Давні ваші предки,
Точно як вони,
Плили на чужину
У імя війни.

А ці – не з війною.
Цим – аби куди.
Пройдуть стороною,
Знайдуть кращий дім.

Спи, моя Елладо,
Заколисуй море.
Дай доплить до тебе
Тим, у кого горе.
Наталія Скороход.


Комментариев нет:

Отправить комментарий